Він не помилявся. На Донеччині поховали морпіха, тіло якого бойовики не давали евакуювати

Що сталось?13 липня під Зайцевим, на Донеччині, група на чолі з Дмитром Красногрудем працювала у «сірій зоні».«Вони дорозвідували підходи до наших позицій щодо ймовірного підходу диверсійно-розвідувальних груп противника. Під час розвідки командир взводу наступив на невідомий вибуховий пристрій і загинув на місці», — розповідав командир бригади Микола Палас.Невідомим вибуховим пристроєм, за словами Вадима Римаренка, командира частини, у якій служив Красногрудь, виявилась міна.Після того, як українська сторона отримала від бойовиків гарантії дотримання «режиму тиші», за загиблим бійцем висунулась евакуаційна група.«Нас було 9 людей. Це представники СЦКК, військовий медик, група розмінування та військовослужбовці для евакуації», — розповідає керівник української сторони Спільного центру контролю та координації питань припинення вогню Микола Левицький, який був на місці трагедії.Коли до тіла українського бійця залишалось 10-15 метрів, бойовики відкрили шквальний вогонь із трьох сторін. Поранили сержанта розвідвзводу, який йшов першим.«Бойовий медик загинув під час шквального вогню із застосуванням гранатометів. Офіцер розвідки дістав контузію. Його вдалось евакуювати офіцерам інженерно-саперної групи», — каже Микола Палас.Бойовики «ДНР» звинуватили евакуаційну групу у тому, що під виглядом евакуації вона просувалася до їхніх позицій, та стверджували, що перш ніж відкрити вогонь, повідомили про ситуацію місію ОБСЄ. У звіті ОБСЄ згадок про це немає.Зрештою, тіло Дмитра забрали бойовики. 16 липня вони передали його українській стороні. «На війні з 2015-го»17 липня бойовики передали українській стороні неідентифіковане тіло. Чи справді це тіло військового медика, можна буде говорити лише після проведення ДНК-експертизи.Дмитра Красногрудя, тіло якого передали 16 липня, поховали у Лимані Донецької області.Позивним Дмитра Красногрудя був Мир. Частково — через співзвучність з імʼям, частково через те, що під час строкової служби він виконував миротворчу місію у Сьєрра-Леоне.«Він прийшов у 2015-му, і ми разом починали у 20-му окремому мотопіхотному батальйоні, — розповідає його командир Вадим Римаренко. — Минулого року мене перевели до морської піхоти, і Дмитро перейшов служити до мене. За ним йшли люди, вони вірили його слову, були у ньому впевнені».Саме Римаренко розробляв операцію, під час якої вдалось взяти в полон російського кадрового військового Віктора Агеєва. А Красногрудь був одним із тих, хто її виконував. Агеєв був серед тих, кого Україна передала Росії в обмін на захоплених у Керченській протоці моряків, Сенцова, Кольченка, Сущенка, Клиха та інших політвʼязнів.«Не було питання, їхати, чи не їхати», — каже Стас, чиїм командиром розвідувального взводу у 20-му батальйоні 93-ї бригади був Дмитро.Щоб попрощатися з командиром, він приїхав з Дніпра: «Він був справжнім розвідником, справжнім командиром. Те, що він загинув… Це не могло бути його помилкою. Це роковий збіг обставин». То це загострення чи ні?Це не перший резонансний випадок за останній час. 11 липня загинув Тарас Матвіїв, молодший лейтенант 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Посмертно він отримав звання Героя України. А загалом за першу половину липня під час виконання бойових завдань загинуло щонайменше пʼять бійців ЗСУ.Якщо проаналізувати зведення штабу Операції обʼєднаних сил за липень, то виявиться, що в останні три дні обстрілів справді побільшало. 14, 13 та 12 липня бойовики порушували режим тиші, відповідно, 18, 18 та 16 разів. Це на 57% більше, ніж середній показник за період 1-11 липня. Проте вже 15-16 липня, кількість обстрілів знову зменшилась.На ділянці фронту біля Зайцевого, як розповіли у пресслужбі бригади, сильного загострення останнім часом не було.«9 липня ВОГами закидали. Були пошкоджені вікна в будинку місцевої жительки. І тоді ж травму дістав один із військовослужбовців. Місцеві кажуть, що обстріли посилились. Тобто прилітало, але сильних-пресильних обстрілів не було», — каже пресофіцер.Експерт Центру Разумкова Микола Згуровський вважає, навіть якщо розслідування встановить конкретних винуватців трагедії 13 липня, це не означає, що їх буде покарано:«Це ще один процес на довгі роки. Протягом яких фігурантів можуть просто прибрати. Ми що не бачимо, як проходить процес стосовно MH-17. Головний злочинець сидить у Кремлі, а не у Донецьку чи Луганську».***Бойовики «ДНР» передали українській стороні тіла Дмитра Красногрудя та бойового медика (чи це справді його тіло, ще має підтвердити ДНК-експертиза). Проте у «сірій зоні» досі залишається поранений ще 13 липня військовослужбовець. Бойовики стверджують, що він помер від отриманих поранень, проте перевірити це неможливо, оскільки ті ж таки бойовики досі не погодили «режим тиші», щоб можна було евакуювати із «сірої зони» цього українського військовослужбовця. І однієї цієї деталі цілком достатньо, щоб скласти уявлення про те, наскільки російські проксі здатні «грати за правилами».