Проблеми децентралізації: у регіонах протестують проти об'єднання районів

Але давайте подивимось на те, як завершують реформу децентралізації з усіма цими перерозподілами меж районів та ОТГ, - не тільки з політичної точки зору. Це ж не депутати чи урядовці повинні будуть адаптуватись до життя за новими правилами і при нових адміністративних центрах, а звичайні українці. Тож, як це виглядає насправді? Ігор Левенок покаже.

Децентралізація. Про неї багато говорять. Вона - мрія і надія, за нею майбутнє, вона - запорука цивілізованості. У цьому переконують ЗМІ, політики і люди у краватках із Кабміну.

Утім, головною перепоною на шляху до реформи - і досі залишається її нерозуміння! Громади? Що відбувається? Чого чекати? Де нам буде краще? Запитують українці. Їдуть із далекої глибинки аж до столиці. Протестують. А ми, навпаки, з Києва рушаємо до глибинки. Аби з'ясувати, в чому суть.

Чернігівщина. Село Шаболтасівка, Сосницького району. Периферія. До райцентру понад сорок кілометрів. Населення - більш як сімсот душ.

Децентралізація - дісталася й сюди. Шаболтасівка має увійти до об'єднаної територіальної громади. Нової територіально-адміністративної одиниці України.

Андрій Ірха, шаболтасівський сільський голова:

Тринадцятого травня 2020 року на засіданні Кабінету міністрів, був прийнятий перспективний план Чернігівської області, що Шаболтасовка входить до Понорницької об'єднаної територіальної громади.

Утім, сільський голова бідкається. Мовляв, його село об'єднують не з тим, із ким хочеться.

Об'єднуватися треба з сусідньою Понорницею. Це інший район, хоча й лише за десять кілометрів звідси. А це результати зборів, що їх провела сільрада. І голова каже: більшість туди не прагне. Хочуть у громаду до теперішнього райцентру. Бо - звикли.

Те, що до Сосниці далеко, то дарма. Сполучення добре. Там лікарня, все начальство, і воно вміє рахувати бюджет. Податки, на які доведеться жити. Тепер їх залишатимуть в ОТГ.

Микола Ірха, депутат Шаболтасівської сільської ради:

Ми ж не будемо рахувати. Нехай рахують ті, кому треба.

І ті "кому треба" порахували. У перспективі бюджет Сосницької громади - сягатиме ста вісімдесяти мільйонів гривень. І їх ділитимуть на сорок три села. Бюджет Понорницької ОТГ майже п'ятдесят мільйонів - на десять сіл.

З чого ви вирішили, що це мало? А тому що содержать ці всі установи, то воно не хватить, це однозначно. - А рахували скільки людей, якби ця громада утворилася скільки людей там би було? - Ні.

Біля сільради збираються селяни і кажуть голові - почуйте нас.

Віктор Іващенко, керівник місцевого сільськогосподарського підприємства:

На зборах було присутньо, скільки там, дев'яносто чоловік, а всіх шістсот жителів села. На сьогоднішній день Авдіївський та Шаболтасівські сільські голови хочуть до Сосниці, я не пойму чого, вони людям це не пояснюють.

Вирують пристрасті і в сусідній Авдіївці. Проблема - та сама. Сільський голова поїхав аж у Київ пікетувати парламент. Він - за велику ОТГ із центром у Сосниці. Щоправда, зізнається - бюджету не рахував.

Анатолій Кузьменко, депутат Авдіївської сільської ради:

Ви розумієте, щоб це прорахувати це нада дві-три-освіти юридичних і так же бухгалтерських, тут все більше на життєвому досвіді і на інтуїції.

Олександр Чепурний, депутат Авдіївської сільської ради:

Ніхто не хоче в Понорницю. - Чому? - Тому що там нема нічого. Навіщо щось строїть з нуля, якщо все є вже в Сосниці.

Вони нічого не просчітували, так не можна. Ми ж нічого не знаємо.

Більша половина за Понорницю.

Це брехня, це люди стоять і брешуть...це ви брешете!

Нова Понорницька громада має бути ось такою. На карті її показує тутешній фермер Віктор Іващенко. Каже, нехай і невелика, зате самодостатня.

Віктор Іващенко, керівник місцевого сільськогосподарського підприємства:

А по наших подсчьотах, якщо ми йдемо до Сосниці, то на людину в Авдіївці і Шаболтасівці попадає тридцять сотих землі, а якщо до Понорниці три гектари.

Від Авдіївки до Понорниці сім кілометрів. Щоправда, по ось такій дорозі. Нас зустрічає сільський голова. Каже - дорогу відремонтують восени, щойно громаді віддадуть її бюджет.

Населення Понорниці дві з половиною тисячі. На в'їзді до села шикарний спорткомплекс. Збудований тутешнім фермером. Грати у футбол та волейбол їздять з усього району.

Петро Василець, Понорницький сільський голова:

Тут і чоловіча група і жіноча група тут жінки займаються цією... аеробікою… вони якось її називають. - Фітнес? - О, точно фітнес! Фітнес-група працює.

Цей спорткомплекс реальний приклад, як розвивати громаду. Заохотили фермера - маємо результат.

Можемо знизить податки якісь і на землю і на нерухомість, тут єсть механізми регулювання.

Сучасна й доглянута школа. Її разом із Авдіївською можуть зробити опорними.

Вже давно обраховано, що в нас коефіцієнт спроможності 0,5 десятих це при одиниці, ми така золота середина. Коли податки в нас залишать у громаді.

Лікарня, яка вже є. Зведена ще у вісімдесятих. Потребує ремонту.

Любов Мотора, медична сестра Понорницької лікарні:

Буде громада своя. Буде лікарня. У нас є два стоматології, лабораторія і ЕКГ кабінет. Єсть флюрограф і рентгенкабінет єсть.

Петро Василець, понорницький сільський голова:

Ніяка швидка допомога не довезла б до Сосниці, до Коропа, до Мени, до Корюківки до Чернігова, а сюди привезли одразу крапельницу її одкачали і людина тьху-тьху жива і здорова

І громаді бути, каже голова. Зі скандальними сусідами чи без.

Я думаю, що там дуже багато в тіні і землі і підприємців, ось чому вони бояться.

Та це лише один приклад суперечок через об'єднання в ОТГ. А таких по всій країні в кожній області. Людям складно і змінювати звичний уклад, інколи вони не розуміють логіки розподілу. Та головне - побачити переваги. Бо децентралізація вже може стати шансом на відродження українського села.